Дерматит — поліетіологічне гостре запальне неінфекційне захворювання шкіри, яке виникає через вплив ендогенних і екзогенних чинників на організм людини.
Зміст
Причини виникнення дерматиту
Дерматити можуть викликатись різноманітними екзогенними (зовнішніми) та ендогенними (внутрішніми) чинниками, що мають токсичну чи алергічну природу.
Існують облігатні та факультативні чинники.
Облігатні чинники — це ті, що викликають запалення шкіри внаслідок дії значної сили та протягом довготривалого часу. До них належать:
- механічні (тертя, довготривале стиснення);
- фізичні (вплив ультрафіолету, висока чи низька температура, електричний струм, радіація);
- хімічні (вплив кислот, лугів, солей);
- біологічні (деякі рослини, укуси комах).
Факультативні чинники — це ті механічні, біологічні, хімічні подразники, на які у людини виникає алергічна реакція.
Симптоми дерматиту
Можна виділити декілька симптомів, що характерні як для алергічного, так і для простого контактного дерматиту.
Перший, загальний симптом — це свербіж. Він виникає одразу після контакту чи дії подразника, може бути інтенсивним чи помірним. Свербіж постійний, не залежить від часу, хоча не виключено його посилення в нічний час. На шкірі спостерігаються розчухи, кров’янисті кірочки, рани.
Другий симптом — це висипання. Елементи висипки різноманітні, на еритематозному і набряклому фоні можуть розташовуватись пухирці, мокнуття та кірочки. Якщо процес хронічний, спостерігається лущення, потовщення рогового шару епідермісу.
Інколи може підійматися температура до 38°С.
Класифікація дерматитів
- простий контактний дерматит;
- контактний алергічний дерматит;
- себорейний дерматит;
- мікробна екзема;
- атопічний дерматит.
Простий контактний дерматит
Простий контактний дерматит може виникнути у будь-кого, в будь-якому віці та на будь-якій ділянці шкіри, внаслідок дії на шкіру різних облігатних чинників. Під час тертя можуть виникнути опрілості, огрубіння та потовщення шкіри. Під впливом сонячних променів з’являється сонячний дерматит (червоні сверблячі папули на відкритих ділянках тіла, найчастіше спина, груди, живіт).
Особливістю проявів простого контактного дерматиту є різкий початок, блискавичний перебіг, відчуття печіння чи свербіння. Вогнище має чіткі межі і виникає в тому місці, де був контакт зі шкірою. Процес не поширюється по периферії.
Ще однією особливістю є зникнення всіх симптомів після припинення контакту з подразником.
Залежно від елементів висипки, тривалості та сили дії подразника, особливостей шкіри, можна виділити декілька форм захворювання:
- Еритематозна — у місці контакту виникає набряк і почервоніння.
- Везикуло-бульозна — у місці контакту на почервонідому фоні виникають пухирці та величезні пухирі, що лопаються і з’являються кірочки чи ерозії. З часом вони епітелізуються.
- Некротично-виразкова — розвивається некроз тканин, процес завершується формуванням рубця.
В разі довготривалого контакту подразника зі шкірою симптоми не яскраво виражені. Для цієї стадії характерна невиразна гіперемія, лущення, потовщення шкіри, депігментація чи гіперпігментація, формуються тріщини.
Існують супутні патології, що можуть викликати алергічні запальні процеси. До таких дерматитів належать мікотична та варикозна екзема.
Мікотична екзема виникає на тлі довготривалого перебігу грибка ступнів. Локалізується процес спочатку на ступнях, але з часом переходить на гомілки. Захворювання супроводжується свербежем, почервонінням шкіри, набряком, виникненням дрібних пухирців, мокнуттям і болючими тріщинами.
Варикозна екзема з’являється у людей похилого віку на тлі хронічної венозної недостатності. Вогнище асиметричне, розташовується на гомілках і ступнях, іноді навколо трофічних виразок. Характеризується чіткістю меж, набряком шкіри, синюшним відтінком, відчуттям печіння і болючістю, а також мокнуттям і свербежем.
Алергічний дерматит
Алергічний дерматит виникає внаслідок контакту шкіри з алергеном. З’являється лише у тих людей, які чутливі до того чи іншого алергену.
Найчастіше причиною виникнення контактного алергічного дерматиту є:
- хімічні речовини — солі хрому, нікелю та інші;
- деякі побутові хімічні речовини, речовини побутової хімії;
- косметичні засоби — туш, тональні креми, пудри та інші;
- металеві прикраси — золото, срібло, біжутерія;
- лікарські засоби;
- синтетичний одяг;
- сонячні промені;
- деякі рослини.
Розвиток алергічної реакції виникає не одразу, може пройти від декількох годин до декількох місяців або навіть років. Це залежить від імунологічної реактивності організму, стану нервової, ендокринної та інших систем організму.
Вогнище виникає в місті контакту алергену зі шкірою, але на відміну від простого контактного дерматиту, процес має тенденцію до поширення по периферії. Межі нечіткі, чергуються ділянки здорової та запаленої шкіри.
Висипи різноманітні, вони проявляються плямами, папулами, пухирцями.
Захворювання проявляється свербежем і незначним печінням.
Процес довготривалий, навіть після припинення впливу алергічних агентів висипка проходить повільно.
Атопічний дерматит (АД)
Це хронічне рецидивне шкірне захворювання, яке виникає у немовлят чи у дитячому віці. Асоційоване з аномаліями бар’єрної функції шкіри і рецидивними інфекціями. Являє собою сильно свербляче запальне захворювання.
АД — це генетичне захворювання. Зазвичай, перші клінічні ознаки з’являються у 2–3-місячному віці. Перша висипка проявляється на обличчі (у 75% випадків), шкірі голови, ділянках колінних і ліктьових суглобів, розгинальних поверхнях кінцівок.
У немовлят симптоми яскраво виражені, наявні яскраво-червоні плями, пухирці, мокнуття, кірочки, характерний шкірний свербіж. Від 2 років до настання підліткового віку наявне лущення шкіри, плями не такі виразні, є потовщення шкірних покривів, можливі пухирці, кірочки, мокнуття. В юнацькому та зрілому віці також спостерігається потовщення шкіри, розчухи, лущення. У цьому періоді симптоми мінімальні, рецидивів менше. Симптоми з віком стають менш виразними, і до 40 років процес повністю минає.
Можна виділити такі форми висипки при АД:
- Еритематозно-сквамозна — проявляється появою на розгинальних ділянках кінцівок, обличчя, волосистій частині голови, шиї яскраво-червоних набряклих плям із лущенням. Проявляється у віці від 2 місяців до 2 років. Ця стадія супроводжується свербежем, дитина неспокійна. Спостерігаються геморагічні кірочки, розчухи. Висипка симетрична. Під час ремісії можуть спостерігатися тріщини за вухом, мочкою, на волосистій частині голови.
- Екземоподібна — проявляється яскраво-червоними плямами, у центрі яких пухирці, мокнуття, кірочки, лущення. Ця стадія також супроводжується свербежем, розчухами, іноді печінням, геморагічними кірочками.
- Еритематозно-сквамозна з незначною ліхеніфікацією (від 2 років до пубертатного періоду) — проявляється так само, як і еритемото-сквамозна, тільки додаються ліхеноїдні папули на шкірі згинальних поверхонь кінцівок, великих складках шкіри. Ділянки в цих місцях стають сухими, потовщеними, вкриваються висівкоподібним лущенням, розчухами та кірочками.
Пруригоподібна (від пубертатного віку до зрілого) — характеризується висипанням на фоні потовщеної шкіри. Проявляється щільними набряклими папулами, на верхівках яких розташовані пухирці зі щільною кірочкою.
Себорейний дерматит
Себорейний дерматит — це патологічний процес шкіри з порушенням функцій сальних залоз та зміною складу їхнього секрету. Існує багато причин виникнення себорейного дерматиту. Одними з головних є:
- Збільшення андрогенних гормонів у крові.
- Приєднання грибкового компоненту — Pityrosporum orbiculare.
- Спадковість.
- Патологія внутрішніх органів.
Клінічно себорейний дерматит проявляється червоними плямами, що лущаться в ділянці волосистої частини голови, брів, у ділянці носогубного трикутника, на віях, підборідді, у завушній ділянці, на переніссі, на тілі (груди, спина), у складках тіла, на зовнішніх статевих органах. У складках можуть формуватися тріщини, мокнуття, липкі кірочки. Процес супроводжується помірним чи сильним свербежем.
Залежно від проявів, розрізняють себорею:
- жирну (може бути густа й рідка);
- суху;
- змішану.
Жирна рідка себорея з’являється у дівчат у віці 10–14 років.
Локалізація:
- шкіра носогубного трикутника;
- груди;
- ділянка волосистої частини голови.
Шкіра блискуча, волосиста частина голови блищить, склеюється, жирна. При пошкодженні шкіри рельєф її нерівний, покритий жирними кірками та лусочками. Характерні розширені пори. Інколи пацієнтів може турбувати свербіж, відчуття стягнутості шкіри, особливо після вмивання холодною водою.
Густа жирна себорея часто трапляється в чоловіків. Шкіра щільна, менш еластична, багато розширених пор.
Суха себорея відзначається у період статевого дозрівання. На почервонілій шкірі голови, носогубному трикутнику, грудях, спині виникають лусочки буро-сірого кольору. Процес також супроводжується свербежем.
Себорейний дерматит — це хронічний процес, що загострюється, зазвичай, восени та весною.
Периоральний дерматит
Периоральний дерматит — це запальне захворювання з переважним ураженням периоральної ділянки. У наш час периоральний дерматит може уражати не тільки ділянку рота, але й інші ділянки обличчя (наприклад, очі), тому його називають периорифаціальний дерматит. Частіше захворювання проявляється у жінок та дітей.
Причини виникнення до кінця не вивчені. Можна виділити декілька етіологічних чинників:
- приймання гормональних мазей;
- сильно фторована зубна паста;
- порушення роботи внутрішніх органів;
- клімакс;
- гормональні порушення;
- генетична схильність;
- похилий вік;
- запальний процес у ротовій порожнині.
Клінічно периоральний дерматит проявляється формуванням папул, пухирців і гнійничків навколо ротової порожнини, іноді очей. Висипка симетрична. За довготривалого процесу проявляється яскрава-червона еритема і лущення. Також спостерігається 5 мм вільна зона від висипань навколо рота.
Лікування дерматиту
Під час лікування контактного чи алергічного дерматиту, в першу чергу, необхідно прибрати етіологічний чинник. Далі застосовувати симптоматичне лікування:
- антигістамінні препарати — цетрин, супрастин, алерзин, лоратадин та інші;
- у перші 4–5 днів гормональні мазі — тридерм, кремген, лоридерн;
- вмиватись прохолодною відстояною водою;
- застосування дезінтоксикаційної терапії;
- у разі сильного лущення — мазі з саліциловою кислотою.
За варикозних та мітотичних екзем необхідно лікувати основне захворювання.
Себорейний дерматит потребує тривалого лікування. Необхідно пройти обстеження на наявність супутніх патологій, перевірити рівень андрогенних гормонів. За шкірою необхідно педантично доглядати. У разі загострення процесу використовують гормональні мазі з саліциловою кислотою. У разі сильному свербіння — антигістамінні препарати.
Вмиватись та мити голову необхідно прохолодною водою. Шампунь також купляти на основі саліцилової кислоти. Необхідно дотримуватись дієти: виключити смажене, солоне, солодке, молоко.
У стадії регресу застосовують пом’якшувальні негормональні мазі. Довготривале використання гормональних мазей може призвести до атрофії шкіри.
За периорального дерматиту також треба виключити провокуючі чинники:
- припинити використання гормональних мазей;
- змінити зубну пасту;
- сходити на консультацію до стоматолога (санація ротової порожнини);
- вилікувати захворювання ЛОР-органів;
- дотримуватись дієти;
- вмиватись прохолодною водою;
- висипання змазувати препаратами метронідазолу чи пімекролімусу.
Атопічний дерматит потребує довготривалого лікування. В першу чергу необхідно дотримуватись дієти: виключити цитрусові, молоко, консерви, гриби, мед, солодощі, копченості та інше. Висипання змащувати препаратами пімекролімусу. Гормональні мазі не мають відповідного ефекту. Вмиватись та митись прохолодною водою, використовувати пом’якшувальні засоби. Виключити контакт із побутовими алергенами, домашніми тваринами.