Рак (меланома) нігтя належить до акральнолентигоподібних форм меланоми, особливістю яких є розташування на кінцівках. Піднігтьова меланома є рідкісною пухлиною. Її поширеність у світі становить від 0,7% до 3,5% усіх меланом. Проте меланома в цілому посідає особливе місце серед злоякісних пухлин через швидке метастатичне поширення та агресивність хвороби. А розташування її під нігтем може погіршити перебіг захворювання несвоєчасним зверненням до лікаря, ускладнити діагностику та призвести до несприятливого прогнозу для пацієнта.
Зміст
- Механізми розвитку меланоми нігтя
- Симптоми меланоми нігтя
- Діагностика меланоми нігтя
- Лікування меланоми нігтя
- Прогноз при меланомі нігтя
Причини розвитку меланоми нігтя
Виділяють екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні) чинники ризику розвитку меланоми.
Екзогенні фактори ризику наступні:
- механічна травматизація кінцевих фаланг пальців рук та ніг;
- інсоляція;
- обмороження кінцівок;
- опіки кінцівок;
- вплив шкідливих хімічних речовин на підприємствах з переробки нафти, виготовлення гуми, пластмасів, азотної кислоти, пестицидів тощо;
- іонізуюче випромінювання;
- підвищене споживання білка та тваринного жиру;
- екзогенні естрогени.
До ендогенних чинників ризику належать:
- расова та етнічна приналежність;
- спадковість;
- гормональний фон.
При цьому виду меланом ультрафіолетове випромінювання має набагато менший вплив на розвиток хвороби. На перший план виходить хронічна травматизація.
Піднігтьова меланома – рідкісне явище серед представників європеоїдної раси. Проте серед негроїдної та монголоїдної відсоток поширеності хвороби значно вищий: від 30% до 40% усіх меланом.
Механізми розвитку меланоми нігтя
Даний тип пухлин розвивається з меланоцитів – пігментних клітин. Саме здатність до синтезу меланіну й обумовлює забарвлення злоякісного новоутворення у темний колір. Малігнізація (трансформація нормальних клітин у злоякісні) означає набуття можливості до необмеженого росту та втрата здатності до апоптозу (самознищення), що призводить до безсмертя клітин та їхнього інтенсивного розмноження й поширення.
Як уже зазначалося вище, меланома вважається загрозливим для життя станом через те, що може метастазувати в будь-який орган.
Симптоми меланоми нігтя
Найчастіше пухлина розміщується під нігтем великого пальця руки чи ноги. При цьому нігтьова пластина починає змінювати забарвлення та вигляд. Спостерігаються наступні симптоми:
- поява коричневої або чорної лінії або плями;
- тріщини нігтя;
- відшарування нігтя від нігтьового ложа;
- розвиток виразок, кровотеча;
- формування вузла;
- потемніння шкіри навколо нігтя;
- деформації та деструкція нігтя.
Небезпека такої локалізації пухлини полягає в тому, що тривалий час пацієнт може не звертати увагу на процес та вважати пляму під нігтем синцем. Ознаки, що допомагають відрізнити меланому від піднігтьової гематоми, це:
- відсутність зв’язку між травмою і появою плями;
- пляма не зникає протягом тривалого часу та не переміщується в напрямку до краю нігтя разом із ростом нігтьової пластини;
- ріст плями.
Крім того, часто лікарі у випадках такої локалізації процесу підозрюють грибковий процес і безуспішно його лікують.
Ріст пухлини в глибину може провокувати появу суб’єктивних відчуттів, наприклад, свербіж, відчуття тиску, біль.
Діагностика меланоми нігтя
Існує сукупність ознак ABCDEF, що повинна наштовхнути лікаря на підозру злоякісного процесу:
- A (age/African, Japanese, Chinese, Native American) – вік понад 50 років; африканці, японці, китайці, корінне населення Америки;
- B (brown-black band) – коричнево-чорна смужка, більша за розміром, ніж 3 мм, без чіткого контуру;
- C (change in size) – ріст утворення;
- D (digit) – розташування найчастіше на великих або вказівних пальцях;
- E (extension) – зміна кольору шкіри навколо нігтя;
- F (family history) – меланома у кровних родичів.
Після опитування та огляду пацієнта дерматолог може провести дерматоскопію. Це неінвазивна процедура обстеження покривів тіла спеціальним приладом зі збільшувальною лінзою. За допомогою такого інструмента лікар може оцінити колір, межі, симетричність, розміри утворення.
Найточніше встановити діагноз можна після проведення біопсії повної товщини нігтьового ложа. Попередньо проводять блокаду нерву, накладають джгут. Нігтьову пластину обережно видаляють і беруть біопсію. В ідеалі, якщо розміри осередка дозволяють, слід провести ексцизійну біопсію, тобто видалити всю підозрілу пігментовану ділянку.
Також можливе проведення біопсії регіонарних лімфовузлів за підозри на їхнє метастатичне ураження.
При товщині пухлини понад 4 мм рекомендовано проводити МРТ головного мозку та ПЕТ-КТ.
Діагностика піднігтьової меланоми включає також диференційну діагностику з повздовжнім меланоніхієм, оніхомікозом (грибкове ураження), піднігтьовою меланомою.
Лікування меланоми нігтя
Можна виділити 3 методи лікування: хірургічний, променевий, хіміотерапевтичний.
Основою лікування будь-якого виду меланоми є її хірургічне висічення або видалення. Обсяг операції визначають після результатів цитологічного або гістологічного дослідження. Найчастіше проводять ампутацію пальця. При виявленні ураження лімфовузлів слід провести лімфодисекцію.
Променева терапія має обмежене застосування в лікуванні меланоми. Найчастіше її використовують для післяопераційного опромінення ділянки, де знаходилися метастатично уражені лімфовузли, а також метастази в головному чи спинному мозку.
Хіміотерапія також використовується для лікування метастазів. Є можливість проведення перед- або післяопераційної терапії. Перший варіант використовують для зменшення розміру пухлини, її стабілізації та переведення пацієнта в операбельний стан. Другий варіант застосовується для профілактики метастазів. Крім того, можливе використання імунотерапії інтерфероном або моноклональними антитілами. Зараз розробляються нові препарати для таргетної терапії, яка блокує ріст злоякісних клітин за допомогою проникнення в механізм дії певних молекул, необхідних для росту пухлин.
Прогноз при меланомі нігтя
Прогноз при такій локалізації утворення гірший, ніж при розміщенні на шкірі. Це пов’язано передусім з пізнім зверненням до лікаря.
Від того, на яких стадіях пацієнти звертаються до лікарів, залежить виживаність протягом 5 та 10 років. При локалізованому процесі п’ятирічна виживаність знаходиться в межах 75-86%, десятирічна – 47%. При наявності регіонарних метастазів – відповідно 33-52% і 13%, а при віддалених не перевищує 5-12%.